У родини Богданів свято: 62-річному Олександру держава нарешті видала автомобіль. Дружина Галина, яка возитиме чоловіка, цього чекала 20 років.

«Міністерство праці та соціальної політики робить розподіл, і згідно з цим розподілом на Україну, на різні регіони іде розподіл цих автомобілів, по залежності від кількості, перебуваючи на обліку», – каже заступник начальника головного управління соціального захисту КМДА Світлана Назаренко.

Насамперед держава видає автомобілі чорнобильцям, інвалідам першої групи, ветеранам війни та учасникам бойових дій. Поза чергою і сім’ї з двома неповносправними. Однак переважно адресати давно на пенсії.

А от 29-річна Уляна на старенькій «дев’ятці» їздить і по роботі, і до рідні. Автомобіль купила разом з друзями. Та за паперами, він належить тільки їм. Бо якщо дівчина оформить авто на себе, її викреслять із черги. А прочекала вона вже 5 років. У центрі соцзахисту попередили: зазвичай державних машин очікують мінімум втричі довше.

«Я хочу дітей, я хочу працювати, і я працюю, я не можу повноцінно їздити без автомобіля, щодня на роботу дуже складно», – каже киянка Уляна Смирнова.

Значно швидше отримати гуманітарний автомобіль. Людина з особливими потребами може за кордоном купити машину, не старішу 8 років, і з двигуном не більш ніж 1,8 літра. Інвалід власним коштом оформлює документи і доправляє авто в Україну. І вже не сплачує митного та інших зборів, а це може бути до третини вартості покупки. Однак за це машина вважається державною власністю, а того, хто заплатив. Тож така гуманітарна поміч у кілька разів дорожча, ніж «дев’ятка» Уляни, яку придбали в Україні за 4 тисячі доларів.

В Україні на черзі за своїм законним авто стоїть майже 82 тисячі неповносправних. Торік видали 1147 машин, цьогоріч планують понад 2тис. З такими темпами , аби забезпечити нинішню чергу, треба майже півстоліття. Ось чому дочекатися такого жаданого транспорту більшість людей з особливими потребами просто не може.

Хоча в Україні з нашими необлаштованими під’їздами, вулицями, громадським транспортом машина для інваліда – не розкіш, а життєва необхідність.

ICTV
Автор: Юлія Мендель