Світлана Сурганова цієї осені порадувала Київ одразу двома концертами: 27 і 28 листопада. Активістам Спілки громадських організацій інвалідів Києва в рамках проекту «Давайте здійснювати мрії разом» вдалося побувати на першому з них, що проходив у Палаці культури та мистецтв НАУ.

Пітерські гості почали програму «Рідкісний концерт» з рок-аранжування дитячої пісеньки «Пусть бегут неуклюже», адже саме 27 листопада виповнилося рівно 120 років із дня народження визначної російської поетеси Марини Цвєтаєвої. Світлана Сурганова, продекламувавши кілька її віршів, заспівала всім знайому «Мне нравится…» у свій власний неповторний спосіб, чим викликала бурхливе захоплення глядачів.

Більшість пісень, які прозвучали далі, також були покладеними на музику творами відомих поетів: Анни Ахматової, Миколи Гумільова, Йосипа Бродського, Федеріко Гарсіа Лорки, навіть нашої сучасниці Віри Полозкової, яка подарувала гурту «Сурганова і Оркестр» свій вірш «Маленький рок-н-ролл», що став основою для пісні «Гертруда».

Однак артистка вирішила трохи розбавити ліричний настрій та розповіла київський публіці про свою творчу еволюцію. Акустична гітара, жартівливий голос і пісні, написані у 13-17 років, не залишили байдужими навіть завзятих меланхоліків, і випадкові промені прожекторів вихоплювали радісні усмішки в усіх куточках залу.

Здивував і фан-клуб колективу: спочатку вірні прихильники пускали мильні бульбашки, потім подарували співачці купу різнокольорових шариків у формі серця, а коли почули перші акорди старого хіта «Муракамі», дістали заздалегідь вирізані фігурки голубів, крила яких нагадують розкриті долоні.

Якось непомітно концерт наблизився до фіналу. Але зачарована публіка не відпустила музикантів так просто. Багатохвилинна овація та все голосніші крики: «Ще!» – змусили гурт вийти на біс та відіграти кілька пісень.

Після того, як артисти покинули сцену, біля куліс зібрався натовп: усі сподівалися побачити улюблену співачку ще раз. Були там і ми, з квітами та подарунком – браслетиком із жовтого та помаранчевого бісеру, зробленим власноруч однією з активісток Спілки. І ось вона, довгоочікувана мить зустрічі, до нас із-за куліс спускається Світлана Сурганова. І заводить розмову:

«Вітаю вас, друзі! Як справи?»

«Добре, – відповідаємо ми. – Дякуємо Вам за творчість і за  те, що погодилися зустрітися з нами. Це була наша мрія.»

«Та нічого, дякую Вам що слухаєте мої пісні, Ви молодці, мені дуже приємно познайомитися з такими прекрасними прихильниками, як ви…»

«А в нас є для Вас подаруночок! Олександра зробила його сама.»

«Дякую, мій улюблений колір!» – розчулено сказала Світлана, одягаючи прикрасу. Ми ще трохи поспілкувалися, сфотографувалися на пам’ять, побажали творчого натхнення та нових добрих, гарних пісень, а на останок Світлана залишила автограф на одному з тих самих паперових голубів, що їх роздавав фан-клуб під час пісні «Муракамі».

Вже зараз, розглядаючи фото та автографи, які впевнюють нас у тому, що це був не прекрасний музичний сон, ми розуміємо: наша мрія зустрітися зі Світланою Сургановою стала реальністю.

Висловлюємо щиру подяку Світлані Сургановій та Олені Жуковій за здійснення мрії та сприяння у створенні позитивного іміджу людей з інвалідністю в суспільстві.

Автор: прес-служба СПІЛКИ –  Віктория  Скрипник

[nggallery id=84]