Учасники проекту «Квиток до мрії», який реалізує «Спілка громадських організацій інвалідів Києва», 27-30 серпня за підтримки «Національної Корпорації Розваг» мали можливість відвідати абсолютно унікальні вистави Московського драматичного театру імені М.Н. Єрмолової під керівництвом Олега Меньшикова.
Трупа прославленого російського театру вперше за останні 25 років приїхала до Києва у складі 83 осіб! Ці гастролі стали можливими завдяки Олегу Меньшикову, який уже рівно рік є художнім керівником одного з найстаріших театрів Москви. На гастролях у Києві були представлені 3 вистави , 2 з яких – прем’єри останнього сезону.

27-28 серпня. ПРЕМ’ЄРА!
Оскар Уайльд «Портрет Доріана Грея». МЦКМ Жовтневий палац

Роман XIX століття – в обрамленні сучасних технологій. Таким побачили в театрі Єрмолової «Портрет Доріана Грея». Сюжет Оскара Уайльда трансформувався в розповідь про те, як шоу-бізнес і мас-медіа змінюють людину. Це інсценізація мемуарів успішного продюсера Лорда Генрі про головний проект його життя – Доріана Грея . Адже сьогодні тільки продюсер має можливість створити достовірний міф про нову надлюдину. У ролі лорда Генрі – Олег Меньшиков. Актор уперше вийшов на ермоловську сцену, після того як рік тому прийняв художнє керівництво трупою. Це сучасна історія успіху й падіння, великих грошей і граничного ризику, людської краси і морального каліцтва.
На технічне оснащення нового спектаклю витратили кілька мільйонів рублів. Спільно з режисером Олександром Созоновим цей спектакль створювали і фахівці IT-компаній. Екрани, відеокамери, хромакей. Созонов залучив до роботи над виставою безліч професіоналів з різних областей: композитора і музиканта, актора «Сьомої студії» Юрія Лобікова , відомого відеохудожника Яна Калнберзіна, одного з найбільш титулованих російських сучасних хореографів Ганну Абаліхін, дизайнера «Гоголь-центру» та проекту «Платформа» Наталю Шендрік (вона розробила фірмовий стиль спектаклю і бренд «DG»), саунд-дизайнера, що працює з експериментальними звуковими прийомами. Созонов – 29-річний учень Кирила Серебренникова. Для нього це перша серйозна робота у великому репертуарному театрі. Вийшов свого роду трилер з елементами мюзиклу й чорної комедії.

У ролі лорда Генрі – Олег Меньшиков

«Для мене це завжди була страшна книга, трилер, ще відтоді , коли я читав її в юності, – каже Олег Меньшиков. – Коли лорд Генрі підіймався сходами дивитися на портрет, у мене завжди мурашки бігали. Вистава-то така похмура, я попереджаю всіх. Хто хоче побачити тут розгуляй-малину, не вийде».
Лорд Генрі в цій режисерській інтерпретації – продюсер. Але Доріана Грея ліпить усе також – за своїми безпринципними канонами. Текст Уайльда залишили недоторканим. Зберегли всі афоризми і лорда Генрі , і його дядечка – Фермора . Його виконує Володимир Андрєєв. Перетворити героя Уайльда на продукт комерційної розкрутки – ідея не нова. Кілька років тому в Москву на Чеховський фестиваль приїздив балет Метью Боурна, де Доріан Грей потрапляв у фешн-індустрію і ставав дорогою фотомоделлю. У виставі Олександра Созонова герой буквально перетворюється на бренд: літери DG , що нагадують логотип відомої фірми, красуються на рекламних плакатах парфуму, косметики, взуття і модних бестселерів зі слоганами «безмежна влада» й « абсолютна краса».

29 серпня. «Найбільша маленька драма». Театр ім. І. Франка

Актор Светловідов (Валентин Гафт) і простодушний суфлер Микита (Володимир Андрєєв)

Вистава, сповнена світлого гумору, любові до театру і тонких роздумів про сутність акторської професії. Героїв вистави – старого провінційного актора і суфлер , двох старожилів театру , виконують майстри, які самі знають про театр усе – народний артист СРСР Володимир Андрєєв та народний артист Росії Валентин Гафт. Обидва артисти чудові, зворушливі, невідпорно чарівні, вони легко встановлюють контакт із залом, і в кожного, звичайно ж, є у виставі секунди, коли глядачеві може відкритися якийсь не висловлений словами високий сенс театрального служіння.
Режисер Родіон Овчинников обрав основою вистави одноактну п’єсу Чехова «Лебедина пісня». Як і в Чехова, дія відбувається вночі на сцені театру, де зустрічаються два самотніх старих – актор Светловідов (Валентин Гафт) і простодушний суфлер Микита (Володимир Андрєєв). Етюд Чехова вельми короткий, тому п’єсу вирішили доповнити сценами зі знаменитих п’єс, а заодно взагалі переписати й «оживити» жартами різної якості. У суфлері досі живе нездійсненна мрія про акторство , і ось Светловідов дає Микиті нічний майстер-клас із використанням байки Крилова «Ворона і лисиця» , а також сцен з шекспірівського «Гамлета» , «Бориса Годунова» Пушкіна і «Сірано де Бержерака» Едмона Ростана. Грають Гафт і Андрєєв блискуче. Сумно, смішно і дуже ніжно. Підпилий трагік і трепетний суфлер можуть нескінченно говорити про театр, міняючись ролями і впадаючи у спогади, бо знають про нього все, як знають усе обидва ці великих артисти. Коли Светловідов репетирує з Микитою «Ворону і лисицю», ти розумієш, що таке водевіль чи національна комедія. Коли Гафт у ролі Роксани підіграє Микиті – Андрєєву, котрий вважаює себе Сірано де Бержераком, відчуваєш подих трагедії. Зал аплодує їм стоячи.

30 серпня. Вистава- концерт «Оркестр мрії. Мідь». МЦКМ Жовтневий палац

Олег Меньшиков і « Оркестр мрії … »

«Мрії повинні збуватися. Обов’язково повинні. Навіть незважаючи на час, який біжить, тягнеться, підтискає, підганяє. І мрія може зблякнути, розчинитися, попрощатися й піти до іншого. Але цього не можна допустити! Чиніть опір! Повертайте мрію! «Доля грає людиною» – все це нісенітниця! Людина грає на трубі! І сьогодні я кидаю виклик і здійснюю мрію! І ось ми стоїмо перед вами. Я і втілення моєї мрії».
Це оркестр, що розповідає сумні і смішні історії, оркестр, що співає, танцює, виконує соло й акомпанує. Кожен номер – це театральна мініатюра, яку втілює група «акторів» із інструментами. Віртуозно працюючи в синтезі різних жанрів, 30 артистів поєднують слово, музику, танець, костюми та багато іншого і наповнюють своєю неймовірною енергією та потужним звучанням духових інструментів глядацьку залу й весь навколишній простір, підкреслюючи настрій кожної виконуваної п’єси. Глядачі впадають в захоплене заціпеніння, коли головний диригент, Денис Виноградов, розкриває парасольку, і в залі починається весняна злива. Музиканти пальцями і долонями, клацаючи і прихлопуючи, створюють справжню звукову картину грози. Спеціальний номер у програмі підготовлений Єгором Дружиніним, хореографом-постановником програми, й актором Микитою Татаренковим. Чечітка та гра на губних гармошках – мистецтво, підвладне сьогодні не багатьом. Та й сам Олег Євгенович не байдикує. Він теж втілює чиюсь мрію – побачити Меньшикова за співом і танцями. Фінал нагадує бризки шампанського! Мідь оркестру, артисти в танці та Олег Меньшиков у чорній кепці набакир, пританцьовуючи, співає без фонограми, наживо пісню з репертуару Леоніда Утьосова «Одеський порт».
…Легенда каже: одного вечора Олег Меньшиков зустрівся з молодіжним духовим оркестром. І майже одразу став його генеральним продюсером. Зазвичай такими оркестрами публіка цікавиться на парадах або похоронах. А це несправедливо. Олег Меньшиков з несправедливістю вирішив боротися. Тим більше, він музично обдарована людина: і диригувати може, й імпровізувати на фортепіано, і співати й танцювати . А головне – завжди мріяв про духовий оркестр. Відтоді, як Михайло Козаков подарував йому касету з музикою Ніно Рота до фільму «Амаркорд». Автобіографічні тексти «за життя» від першої особи написані спеціально для актора. Кожна «глава» закінчується віршами Давида Самойлова. Ілюструють найбільш яскраві й важливі моменти з життя актора музичні номери духового оркестру – Оркестру Мрії Олега Меньшикова.

По матеріалам: http://news2000.com.ua

Фото: news2000.com.ua, архів “Спілки”