Ще з самого дитинства коли нам зранку зовсім не хочеться вставати до
школи, університету чи на роботу нам хтось говорить: «Вийдеш на пенсію –
виспишся». І в голові малюється прекрасна картина: я на пенсії: сплю скільки хочу,
відпочиваю, спілкуюся  з давніми знайомими, подорожую, допомагаю дітям,
внукам, насолоджуюся безтурботнім життям. Але чи так воно насправді? Яке
воно безтурботне життя?

Відповідно до законодавства громадянами похилого віку визнаються: чоловіки у віці 60 і жінки у віці 55 років і старші. 
Статистичні дані більшості країн, в тому числі й України, свідчать про те що стрімко зростає частка людей пенсійного віку (в нас за даними Державного комітету статистики України близько 29% загальної кількості населення). В той же час багато держав мають систему підтримки людей похилого віку, яка включає соціальне забезпечення, безкоштовне медичне обслуговування або пільги на нього.
Сфера соціальних послуг в Україні для даної категорії населення повністю орієнтована на надання матеріальної чи натуральної допомоги та забуває про потребу в соціально-психологічній.
Нами упускається момент психологічного портрету людини похилого віку. Ми не відповідаємо на питання «А чому для багатьох людей пенсія звучить як вирок?»
Людина похилого віку зіштовхується з наступними труднощами: зміною соціального статусу, різким погіршенням матеріального стану, збільшенням потреби у медикаментах, погіршенням стану здоров’я, дискримінацією, ігноруванням, зменшенням кола спілкування, самотністю, відчуттям непотрібності, байдужістю.
Особливо гострою є ситуація в людей похилого віку з інвалідністю. 
Більшість соціальних проектів, програм реалізуються для сімей з дітьми з інвалідністю, молоді з обмеженими можливостями. Люди похилого віку з інвалідністю залишаються осторонь, на одинці зі своїми проблемами, незадоволеними потребами, без друзів, уваги, спілкування.
До людей похилого віку з інвалідністю, у випадку, якщо вони є одинокими один раз на тиждень навідується патронажна сестра, яка допомагає прибрати, принести продукти харчування тощо. Але дуже часто буває, що юридично людина проживає з кимось з членів сім’ї, а фактично вона є покинута і одинока.
З метою покращення становища людей похилого віку «Спілкою громадських організацій інвалідів Києва» за підтримку фонду «Пам’ять. Відповідальність. Майбутнє.» реалізується проект «Організація дозвільнєвої сфери людей похилого віку». Метою якого є – сприяти підвищенню рівня соціалізації  через залучення до активної громадської позиції, розкриття  потенціалу.
В рамках проекту проводяться інтегровані зустрічі, тренінги з профільними спеціалістами, екскурсії, що дає можливість поспілкуватися, знайти нових друзів, отримати приємні враження та розповісти про себе не тільки одноліткам, а й молоді.
1 жовтня – Міжнародний день людей похилого віку. Давайте спільно спробуємо, для початку, хоча б один день згадати про близьких нам людей старшого віку, просто усміхнутися бабусі чи дідусю на вулиці, чимось допомогти чи підказати. Адже, не залежно від віку всім нам так хочеться тепла людської усмішки, щирої підтримки чи мудрої поради.