Практично всі путівники змальовують Норвегію як казкову країну, схожу на картину художника. Мені випала можливість спробувати «на смак і колір» цю дивовижну перлину Скандинавії.

Про саму Норвегію, її атмосферу і самобутню. природу, не схожу ні на які інші пейзажі, можна скласти не один роман, а особливо, під її впливом. Але все-таки, центром мого всесвіту на 2 незабутні тижні, став Handicamp, розташований в містечку Хурдал яке ми відвідали в рамках проекту «На зустріч мрії», який реалізується «Спілкою громадських організацій інвалідів Києва».

Це була моя перша самостійна поїздка, і радісне передчуття змінювалося тривогою про те, наскільки «безбар’єрним» виявиться середовище мого проживання. Але, саме там я відчула, що таке свобода, вона була так реальна. Її можна було відчути, до неї можна було буквально дотягнуться рукою.

Кожен новий день це нове відкриття – себе, своїх можливостей, скидання застарілого вантажу, який роками висів на плечах.

Захоплюючі, не схожі ні на що заняття: картинги, водні лижі, тарзанка, поїздки на конях і гоночних автомобілях, похід під вітрилом, все це звучить неймовірно, але суперменом тут себе почуває кожен. І виправдання на кшталт «я ж на візку, нога, рука, милиці» – звучать смішно, тому що, як виявляється, неможливого просто не існує. Тебе донесуть, дотягнуть, посадять (все на добровільній основі звичайно).

Кожне activity доводило – твої недуги не мають абсолютно ніякого значення, це порожній звук, який забрав тутешній північний вітер. І знаєте що? Я дізналася про себе багато нового. виявляється, я – справжнісінька «адреналінщиця».

І це не головне. Мабуть, головне – атмосфера, яка підтримувалася тімлідерами (вони ж вожаті), адміністрацією і самими учасниками. З самого першого дня було відчуття однією щасливою країни в країні, де відбувається багато смішного і галасливого, веселого і деколи страшнуватого. Ага, а ви самі спробуйте без задньої думки всістися на карт з милою дівчиною Неллі… Після цього, ви гарантовано забудете, що таке страх.

Найголовніше, було відчуття, що спілкуються не з твоєї коляскою, милицею і т.д., а саме з тобою. Я знайшла друзів і приятелів, з якими табір нас уже не з’єднує а от інтернет-павутина зв’язала нас надовго.

В мій найперший день, коли я тільки виповзла з аеропорту трансфером через Нідерланди й обходячи «нові володіння», то помітила, що всі відкриті і доброзичливі, люди йдуть вулицею і посміхаються тобі, Сонцю, Світу. Я ще дивувалася, що вони додають в воду? Але, сама не помітила, як з мого обличчя стала не сходити посмішка, я не можу вимкнути її досі. Handicamp – це справді, найкращий досвід у житті.

Величезна подяка Rotary club і всім тим, хто зробив можливим цей найкраще свято в житті.

І як заповідав О Мартін: «Dont sleep, wake up!»

Вікторія Клюшина,

Київ, Україна