18?19 листопада 2015 року в Університеті «Україна» (Київ) відбулася 15 Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі у світлі реалізації Конвенції ООН про права інвалідів».
Участь у конференції взяли 211 учасників із 20 міст України, а також делегації з Литви та Польщі. Вони представляли 6 державних установ, 19 навчальних закладів, 8 наукових установ та організацій, 5 громадських організації інвалідів та фондів. Серед учасників конференції – науково-педагогічні працівники базової структури університету і 8-ми територіально відокремлених структурних підрозділів, студенти-науковці, переможці конкурсів студентських наукових робіт.
Учасники конференції працювали у класичному режимі: пленарне зібрання, семінари, робота 8-ми секцій, де з доповідями виступили 109 учасників, огляд виставок наукової та навчально-методичної літератури «Інклюзивне навчання: здобутки, досвід, перспективи», підсумкове зібрання, нагородження дипломами та іменними стипендіями переможців студентського конкурсу наукових робіт за тематикою конференції.
Родзинкою нинішньої конференції став заключний концерт учасників фестивалю «Сяйво надій» ? творчої молоді з інвалідністю ? для учасників наукового форуму.
Також велася відеотрансляція пленарного засідання для територіально відокремлених структурних підрозділів університету.
У пленарному засіданні конфернції взяли участь президент Університету «Україна» Петро ТАЛАНЧУК, уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю Валерій СУШКЕВИЧ, народний депутат України Сергій КУДЛАЄНКО, заступник директора Фонду соціального захисту інвалідів Любов РІЯКО, директор Департаменту соціальної політики Київської міської держадміністрації Юрій КРИКУНОВ, доктор, професор, декан факультету соціального благополуччя та вивчення недугу Шяуляйського університету (Литва) Інгріда БАРАНАУСКІЄНЕ, доктор педагогічних наук, головний науковий співробітник Інституту спеціальної педагогіки НАПНУ Оксана ТАРАНЧЕНКО, начальник науково-методичного відділу Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів Наталя МАЛІНОВСЬКА, начальник відділу реабілітаційних послуг та зайнятості інвалідів Міністерства соціальної політики України Роман ПИЛИПЕНКО та інші.
У вітальному слові до учасників конференції доктор технічних наук, професор Петро ТАЛАНЧУК зазначив:
? Університет «Україна» продовжує наукову традицію проведення міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі у світлі реалізації Конвенції ООН про права інвалідів» напередодні Міжнародного Дня інвалідів. Така стратегія підкреслює важливість і актуальність питань, пов’язаних з навчанням, вихованням, реабілітацією та працевлаштуванням людей з інвалідністю.
У грудні поточного року минає 6 років з часу підписання Верховною Радою України Конвенції ООН про права інвалідів. На жаль, сьогодні ми ще не можемо говорити про суттєві позитивні зміни щодо реалізації положень зазначеної Конвенції, зокрема і статті 24 «Освіта».
Так, за даними Державної статистичної служби України на 01 січня 2015 року у вищих навчальних закладах навчалося 12,33 тис. студентів з інвалідністю, що становить близько 0,9% від загальної кількості студентів на початок 2014/2015 н.р. У той же час, у 2011/2012 н.р. їх кількість складала – 13,4 тис. осіб, а у 2012/2013 н.р. – 13,78 тис. осіб, тобто, спостерігається тенденція зменшення кількості студентів з інвалідністю, у той час, як кількість людей з інвалідністю у суспільстві зростає.
Нагальними залишаються питання забезпечення архітектурної безбар’єрності навчальних закладів, бібліотек, об’єктів інфраструктури. Дуже важливою і гострою залишається проблема працевлаштування випускників з інвалідністю.
Безумовно, сьогодні Україна переживає дуже складний етап своєї історії, обумовлений багатьма чинниками, зокрема економічна нестабільність, падіння обсягів ВВП, корупція, демографічна ситуація, воєнні події на Донбасі та ін. Усі ці негативні тенденції призвели до значного зниження рейтингу України за міжнародним Індексом людського розвитку – Україна перемістилася з 45-го на 83-тє місце.
Вихід із цієї ситуації, на думку багатьох експертів, неможливий без проведення системних реформ, зокрема і в освітній галузі. І тому слід вважати позитивним моментом включення до чинного Закону України «Про вищу освіту» низки положень, що стосуються специфіки навчання осіб з особливими освітніми потребами.
Важливе значення має розроблення та затвердження Державної комплексної програми щодо забезпечення конституційного права на освіту у вищих навчальних закладах осіб з особливими освітніми потребами на період до 2020 року. Зокрема, у ній зазначено, що для реалізації конституційного права на освіту осіб з особливими освітніми потребами необхідно впровадити низку заходів організаційного та навчально-методичного характеру, а саме – створення у ВНЗ спеціальних навчально-реабілітаційних умов та системи комплексного супроводу.
Піонером у вирішенні цих важливих державницьких питань сьогодні є Університет «Україна».
За 17 років своєї діяльності Університет «Україна» накопичив унікальний досвід організації навчально-виховного процесу в інтегрованому освітньому середовищі, послідовно впроваджуючи елементи інклюзивного навчання та системи його супроводу.
Наші здобутки в забезпеченні архітектурної безбар’єрності нашого університетського містечка (пандуси, ліфти, звукові сигнали, позначки тощо), а також подолання інформаційної бар’єрності створюють належні умови для навчального процесу та соціального життя університету. До послуг студентів функціонує Українсько-Корейський центр інформаційного доступу, обладнаний сучасною технікою. Велика увага приділяється забезпеченню всебічного розвитку особистості студентів з інвалідністю – зростанню їхніх професійних, наукових, творчих та фізкультурно-спортивних здібностей.
Нині в 40 навчально-виховних підрозділах університету, зокрема 19 інститутах, 3 філіях, 1 факультеті та 17 коледжах, навчаються 697 студентів з інвалідністю, зокрема 392 особи – на денній та 305 осіб – на заочній формах навчання, і це становить 5,7% від загальної кількості студентів з інвалідністю, які навчаються у ВНЗ України.
В університеті працює Центр інклюзивних технологій навчання, де діють 3 спеціалізовані підрозділи для роботи зі студентами з інвалідністю: відділ соціальної адаптації, відділ спеціальних технологій навчання та медичний пункт. У Центрі самостійної роботи студентів з особливими потребами встановлено апаратурно-програмні комп’ютерні комплекси для забезпечення рівного доступу до навчання студентів з вадами слуху та мовлення. Також функціонує медико-реабілітаційний центр, оснащений новітнім обладнанням, де студенти з інвалідністю можуть отримати реабілітаційні послуги.
У процесі навчання студентів з інвалідністю використовуються сучасні спеціальні освітні технології: сурдопереклад, програми озвучення текстів, програми розвитку мовлення, активні дошки, індивідуальна робота. Запроваджено сучасні методики психологічної, соціальної та фізичної реабілітації студентів з інвалідністю.
Наказом Міністерства освіти і науки України наш університет було визначено базовим вищим навчальним закладом Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт з природничих, технічних та гуманітарних наук на 2015-2017 р.р. за напрямом «Актуальні проблеми інклюзивної освіти».
Слід відзначити, що за останні два роки захистили кандидатські дисертації 4 аспірати з інвалідністю.
Багаторічним партнером університету є Національна асамблея інвалідів України, яка є ініціатором найважливіших пропозицій щодо формування державної політики стосовно людей з інвалідністю. Упродовж цих років Національна асамблея інвалідів України надає постійну підтримку та допомогу нашому університету та ВГМО студентів-інвалідів «Гаудеамус». Ми щиро вдячні Валерію Михайловичу Сушкевичу за плідну співпрацю та допомогу.
Переконаний, що учасники 15 Міжнародної науково-практичної конференції глибоко проаналізують теоретико-методологічні та організаційні засади навчання та виховання людей з інвалідністю в інклюзивному просторі та віднайдуть нові конструктивні підходи до практичного вирішення нагальних освітянських і життєвих проблем людей з інвалідністю.
Голова ВГСПО «Національна асамблея інвалідів України» (НАІУ) Валерій СУШКЕВИЧ подякував Петру Михайловичу Таланчуку за те, що він і колектив Університету «Україна», попри економічні і суспільно-політичні негаразди в Україні, не здаються у своїй діяльності щодо доступності освіти для дітей і молоді з інвалідністю і продовжив тему:
? Цю царину діяльності в Україні нині визначають декілька чинників.
По-перше, проблема інвалідності актуалізується у зв’язку з Антитерористичною операцією на Донбасі. Питання соціальної адаптації та реабілітації бійців, котрі отримали інвалідність, на державному рівні системно і комплексно ще не усвідомлено і не вирішено. Тому всі причетні до вирішення цієї проблеми, у тому числі і НАІУ, і Університет «Україна», і громадські організації, і волонтери мають ініціювати конструктивні підходи з метою якнайшвидшого повернення наших захисників до повноцінного життя.
По-друге, уряд України звітував цього року в Комітеті ООН з прав людей з інвалідністю, на комітеті заслухали і представників декількох українських неурядових організацій та уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю. Саме ці виступи вплинули на зміст офіційних рекомендацій Україні щодо поліпшення виконання Конвенції ООН про права людей з інвалідністю.
У заключних зауваженнях стосовно первинного звіту України Комітету ООН з прав людей з інвалідністю (прийняті Комітетом на його 14 сесії з 17.08. по 04.09. 2015 року) зазначається: «Комітет із занепокоєнням відзначає, що спеціальні сегреговані[1] школи як і раніше залишаються переважаючою формою освіти для дітей з інвалідністю. Він висловлює жаль з приводу того, що Держава-учасниця не внесла принципи універсального дизайну та розумного пристосування до своєї законодавчої бази з питань освіти, а також з приводу відсутності таких заходів, як підготовка вчителів та інших фахівців, архітектурного доступу до шкільних приміщень та інших механізмів підтримки розвитку якісної інклюзивної освіти.
Комітет рекомендує державі-учасниці запровадити право на інклюзивну освіту, у тому числі закріпити принципи універсального дизайну та розумного пристосування на рівні законодавства. Комітет закликає Державу-учасницю активізувати свої зусилля та виділити достаті фінансові й людські ресурси на підготовку всіх вчителів, доступність шкільного середовища та освітніх установ, матеріали та програми, у тому числі інформацію та повідомлення, а також надання індивідуальної підтримки».
Усі зауваження Комітету суттєві. Серед рекомендацій комітету – запровадження програм раннього втручання та інклюзії. Адже, за статистикою, станом на 1 січня 2015 року, в Україні нараховується 120 тисяч дітей шкільного віку з інвалідністю, і лише дві тисячі з них включені в інклюзивні класи. Ще 59 тисяч дітей навчаються у звичайних класах, тобто можна зробити висновок, що близько 60 тисяч дітей з інвалідністю шкільного віку перебувають поза межами загальноосвітньої системи. Особливу стурбованість членів комітету викликала ситуація з дітьми з інвалідністю, що знаходяться в зоні конфлікту.
Актуальною для України залишається проблема безбар’єрності, або, за новітньою термінологією, – розумного пристосування, адже новими законами введено заборону на перевірку цих показників на об’єктах, що вводяться в експлуатацію: супермаркетах, бізнес-центрах і навіть у спеціалізованих школах-інтернатах.
Надзвичайно важливим є питання виховання суспільства щодо запровадження інклюзії, адже лише 47% респондентів – батьків дітей дошкільного і шкільного віку ? під час одного із соціологічних досліджень висловилися за організацію інклюзивного навчання у дитячих садочках і школах, більша половина опитаних – проти.
Фінансове питання у зв’язку з агресією Росії стоїть надзвичайно гостро, і держава прагне раціонального використання бюджетних коштів. Проте цей раціоналізм не повинен виключати фінансування навчання людей з інвалідністю, а кількість студентів з інвалідністю останнім часом має тенденцію до зменшення. Якраз інклюзія на ранніх етапах навчання (дитячий садочок, середня і професійна школа) і має підготувати таких людей до навчання у ВНЗ. За статистикою, низка цих установ умовно доступна для дітей з інвалідністю, але реальне життя доводить інше.
Проблема реабілітації інвалідів, у тому числі інвалідів АТО, – це проблема виховання адекватного ставлення до таких людей, проблема психологічної реабілітації, проблема підготовки кадрів – фахових реабілітологів, психологів, соціальних педагогів тощо. Тут Університет «Україна» в авангарді процесу, хоч уже й не єдиний ВНЗ інкюзивного типу в Україні.
Народний депутат України Сергій КУДЛАЄНКО зауважив, що, як керівник, завжди співпрацює з людьми з інвалідністю, зокрема, серед його помічників нині є студент Університету «Україна» Андрій Ірклієнко.
Депутат також зазначив, що при децентралізації влади питання забезпечення людей з інвалідністю стане завданням місцевої влади, а це має свої ризики. Також, на жаль, низку нинішніх державних рішень прийнято без урахування проблем інклюзії, зокрема, йдеться і про закон про працевлаштування. Проблема психологічної реабілітації бійців АТО – найскладніша, тому держава співпрацює з іноземними організаціями, котрі мають такий досвід.
Заступник директора Фонду соціального захисту інвалідів Любов РІЯКО констатувала зменшення доходів у зв’язку з анексією Криму та АТО на Донбасі, критично оцінила діяльність низки державних чиновників, відзначила зростання ролі громадських організацій у роботі з інвалідами; наголосила на суто українській парадигмі фінансування потреб людей з інвалідністю: якщо у Києві, столиці, намагаються дотримуватися усіх норм, до в регіонах ці програми фінансуються переважно за залишковим принципом.
Директор Департаменту соціальної політики КМДА Юрій КРИКУНОВ наголосив на проблемі скоординованості дій державних інституцій у вирішенні проблем людей з інвалідністю. Наприклад, питаннями реабілітації опікуються щонайменше три департаменти, через те часом «ліва рука не знає, що робить права». Питання діалогу адміністрації міста, громадських організацій і Фонду соціального захисту інвалідів також іноді є проблемним, бо фонд є надзвичайно закритою структурою. Але щодо пропозиції з розгортання науково-виробничого підрозділу з протезування інвалідів АТО, яку вніс П.М. Таланчук, варто організувати отаку плідну співпрацю Університету «Україна», КМДА і Фонду соціального захисту інвалідів.
Доктор, професор, декан факультету соціального благополуччя та вивчення недугу Шяуляйського університету (Литва) Інгріда БАРАНАУСКІЄНЕ спільно з керівником департаменту вивчення здоров’я Шяуляйського університету Лаймою ТОМЕНЕНЕ представили доповідь за результатами наукового дослідження «Професійна реабілітація людей з інвалідністю: передумова для успіху».
Доктор педагогічних наук, головний науковий співробітник Інституту спеціальної педагогіки НАПНУ Оксана ТАРАНЧЕНКО окреслила ретроспективні аспекти інклюзивної парадигми в українській освіті.
Начальник науково-методичного відділу Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів Наталя МАЛІНОВСЬКА поділилася досвідом роботи з інвалідами АТО.
Начальник відділу реабілітаційних послуг та зайнятості інвалідів Міністерства соціальної політики України Роман ПИЛИПЕНКО доповів зібранню про підготовку низки законопроектів, які варто якнайшвидше розглянути і прийняти у парламенті: 2041а, 2042а, 2322а. Один із проектів стосується запобігання інвалідності у дітей з ризиком віком до трьох років. Адже профілактика, запобігання інвалідності і раннє втручання має бути пріоритетною діяльністю держави у цій царині.
Начальник управління навчально-виховної роботи Університету «Україна» Ольга ВЕДЕНЄЄВА презентувала учасникам конференції здобутки університету в галузі упровадження сучасних технологій інклюзивного навчання в Університеті «Україна».
За результатами двох днів роботи було прийнято
Рекомендації
ХV міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі у світлі реалізації Конвенції ООН про права інвалідів».
Учасники ХV Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі у світлі реалізації Конвенції ООН про права інвалідів» (далі –Конференція) зазначають, що за час, що минув від проведення ХІV конференції, в Україні не сталося значних зрушень в організації та впровадженні інклюзивного навчання.
У грудні 2015 року минає 6 років з часу ратифіфкації Верховною Радою України Конвенції ООН про права інвалідів, проте донині ми ще не можемо говорити про суттєві позитивні зміни щодо реалізації положень зазначеної Конвенції, зокрема і статті 24 «Освіта».
Так, за даними Державної статистичної служби України станом на 01 січня 2015 року у вищих навчальних закладах спостерігається тенденція зменшення кількості студентів з інвалідністю.
Досі не закріплено в законодавчій базі з питань освіти принципи універсального дизайну та розумного пристосування. Нагальними залишаються питання забезпечення архітектурної безбар’єрності навчальних закладів, бібліотек, об’єктів інфраструктури. Про це було зазначено у заключних зауваженнях стосовно первинного звіту України Комітету ООН з прав людей з інвалідністю (Женева, 17 серпня – 4 вересня 2015 року).
За рік, що минув від ХIV конференції, в Університеті «Україна» відбулися позитивні зрушення. Продовжується реалізація Концепції інклюзивної освіти студентів з інвалідністю, послідовно впроваджується та удосконалюється система супроводу їхнього навчання. Плідно працює Центр інклюзивних технологій, де діють 3 спеціалізовані підрозділи для роботи зі студентами з інвалідністю: відділ адаптації, відділ спеціальних технологій навчання та медичний пункт.
За ініціативи університету щорічно проводиться Всеукраїнський студентський фестиваль творчості «Сяйво надій», конкурси наукових робіт студентів, зокрема і студентів з інвалідністю. У 2014/ 2015 навчальному році проведено підсумкову науково-практичну конференцію в рамках Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт з природничих, технічних та гуманітарних наук за напрямом «Актуальні проблеми інклюзивної освіти».
Разом з тим, учасники Конференції зазначають, що в організації навчання, виховання та працевлаштування людей з інвалідністю ще немало невирішених питань і проблем.
Потребує активізації координація діяльності законодавчих і виконавчих органів влади, закладів освіти всіх форм власності й громадських організацій для удосконалення, розроблення та прийняття нових законодавчих і нормативно-правових актів, що регулюють упровадження інклюзивної форми навчання та розбудову інтегрованого освітнього середовища.
Незважаючи на значну роль ВНЗ інтегрованого типу недержавної форми власності, яку вони відіграють щодо становлення та розвитку системи інклюзивного навчання в Україні, все ще зберігається дискримінація стосовно їхнього фінансування з боку держави.
Як і раніше, нагальною є потреба в коригуванні рівня знань, які надають школярам з інвалідністю загальноосвітні і спеціалізовані навчальні заклади, для забезпечення їхнього успішного вступу та навчання у ВНЗ.
Недостатнім залишається забезпечення осіб з інвалідністю індивідуальними спеціалізованими технічними засобами навчання, що не дозволяє компенсувати сенсорні вади, які заважають таким школярам і студентам сприймати навчальний матеріал.
Також не вирішено питання щодо надання стипендій студентам з інвалідністю, які навчаються у ВНЗ недержавної форми власності, фінансування навчання в аспірантурі на контрактній основі талановитої молоді з інвалідністю.
Необхідно прискорити розроблення нормативів роботи викладачів, сурдоперекладачів, кураторів та інших фахівців, які працюють в інтегрованому освітньому середовищі навчальних закладів I – IV рівнів акредитації.
Дуже важливою і гострою залишається проблема працевлаштування випускників з інвалідністю.
Актуальними залишаються питання реабілітації інвалідів-учасників АТО та поранених воїнів, підготовки фахових реабілітологів, психологів, соціальних працівників.
Виходячи з вище викладеного, учасники Конференції вважають за необхідне звернутися з пропозиціями:
- До Верховної Ради України:
- внести зміни до законодавства України стосовно реалізації принципів універсального дизайну та розумного пристосування в освітніх закладах; надання державного адресного фінансування студентам з інвалідністю для отримання вищої освіти незалежно від форми власності ВНЗ.
- посилити юридичну відповідальність за відмову роботодавців у прийнятті на роботу осіб з інвалідністю.
- встановити пільги роботодавцям за прийняття на роботу осіб з інвалідністю.
- До Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України:
- удосконалити чинний перелік медичних протипоказань щодо вступу до ВНЗ студентів з інвалідністю;
- зобов’язати установи Медико-соціальної експертизи безперешкодно надавати розгорнуті індивідуальні програми реабілітації на запити ВНЗ для забезпечення відповідного супроводу навчання таких студентів;
- розробити гігієнічні норми для організації навчального процесу та вимоги до облаштування навчальних місць студентів з інвалідністю у ВНЗ;
- упровадити в лікувальних закладах посади «реабілітолог» із залученням випускників немедичних закладів;
- сприяти добудові та створенню на базі лікарні смт. Чоповичі Житомирської області закладу для надання реабілітаційних послуг.
- До Міністерства фінансів України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства соціальної політики України:
- вирішити питання про виділення коштів вищим навчальним закладам, незалежно від форми власності, для індивідуального технічного забезпечення навчання студентів із сенсорними вадами відповідно до їх нозологій;
- вирішити питання щодо надання стипендій студентам з інвалідністю, які навчаються у ВНЗ недержавної форми власності;
- передбачити фінансування проектів з освіти; соціальної адаптації; професійної, медичної, психологічної реабілітації; працевлаштування людей з інвалідністю, підготовлених державними та недержавними навчальними закладами;
- передбачити фінансування Державної комплексної програми щодо забезпечення конституційного права на освіту осіб з особливими освітніми потребами.
- До Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства фінансів України, Міністерства освіти і науки України:
- визначити перелік необхідних умов та джерел фінансування для навчання, перепідготовки та реабілітації поранених воїнів та інвалідів-учасників АТО.
- До Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України:
- вирішити питання щодо організації підготовки фахівців у галузі протезування по всій вертикалі освітньо-кваліфікаційних рівнів зі створенням експериментального протезного виробництва.
- До Міністерства соціальної політики України:
- всіляко сприяти та розширювати напрями діяльності Фонду соціального захисту інвалідів.
- До Міністерства освіти і науки України:
- забезпечити участь ВНЗ недержавної форми власності на рівні державних ВНЗ у конкурсах на отримання фінансування проектів з інклюзивної освіти;
- розробити і затвердити систему заходів щодо підготовки та підвищення кваліфікації викладачів, які працюють в інтегрованих групах;
- доповнити ліцензійні та акредитаційні вимоги МОН України переліком необхідних умов для забезпечення інклюзії студентів з інвалідністю в освітнє середовище вищої школи.
- вивчити питання щодо продовження Всеукраїнського експерименту з організації інклюзивного навчання осіб з особливими освітніми потребами у ВНЗ III – IV рівнів акредитації.
- включити до шкільної програми з української літератури для учнів 7 класу повість Оксани Радушинської «Метелики в крижаних панцирах».
- До Університету «Україна»:
- продовжити проведення щорічної Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі у світлі реалізації Конвенції ООН про права інвалідів»;
- вирішити питання щодо оренди стадіону для проведення занять з фізичного виховання для студентів та відновлення занять з аква-фітнесу для студентів з інвалідністю;
- продовжити вивчення та адаптацію до вітчизняних умов кращого міжнародного досвіду організації інклюзивного навчання людей з інвалідністю.
Ніна Головченко,
Вікторія Халаєвська,
студентський Медіа-центр Унверситету «Україна» (фото)
[1] Сегрега?ція (лат. segregatio ? відділення) ? різновид дискримінації, який полягає у фактичному чи юридичному відокремленні в межах одного суспільства тих суспільних груп, які вирізняються за расовими, гендерними, соціальними, релігійними чи іншими ознаками, та в подальшому законодавчому обмеженні їхніх прав.