Нині в Україні діє  проект, спрямований на реабілітацію та подальший розвиток людей з інвалідністю. Цей проект реалізовує громадська організація «Спілка громадських організацій людей з інвалідністю Києва» (ГО СГОІК) під керівництвом її президента Олександра ВОРОНИ.

Місією ГО СГОІК є створення інклюзивного суспільства у всіх його аспектах, головна мета – активне залучення людей з інвалідністю до громадського та суспільного життя міста, а також координація ефективної взаємодії організацій для людей з інвалідністю з метою реалізації їх прав і свобод. Діяльність організації спрямована на створення інтегрованого середовища для людей з інвалідністю, лобіювання їх інтересів у органах місцевого самоврядування. Спілка громадських організацій людей з інвалідністю Києва діє з 1998 року, 2006 року її президентом став Олександр ВОРОНА. 

За роки діяльності СГОІК здійснила багато соціально-значущих проектів. Частина з них діють і нині, як, наприклад, «Подорож до мрії».

Проект «Подорож до мрії» почав діяти з 2006 року і полягає в організації доброчинних пізнавальних поїздок закордон для молоді з інвалідністю, а допомагають такий молоді у цих подорожах волонтери. Користь – подвійна. Людина з інвалідністю, що має активну життєву позицію, під час поїздки може побачити, як працює система соціального захисту в розвинених державах світу. Волонтери, котрі супроводжують людей з інвалідністю під час поїздок, у свою чергу, отримують безцінний практичний досвід соціальної роботи, оскільки більшість волонтерів – студенти спеціальності «Соціальна робота». За час роботи проекту більше 50 ти молодих людей з інвалідністю мали змогу відвідати міжнародний реабілітаційний табір для людей з інвалідністю «ЄвроКонтакт» (Німеччина), 9 осіб мали змогу відвідати міжнародний молодіжний табір для людей з особливими потребами під патронатом міжнародної благодійної організації «Lions Clubs International» (Норвегія), а 7 осіб відвідали міжнародний молодіжний табір для людей з особливими потребами під патронатом міжнародної благодійної організації «Lions Clubs International» (Італія).

Багато із нинішніх активістів громадського руху людей з інвалідністю починали саме з участі у цьому проекті.

Про проект «Подорож до мрії» говоримо з президентом «Спілки громадських організацій людей з інвалідністю Києва» Олександром ВОРОНОЮ.

Олександре, розкажіть, будь ласка, про те, як зародилася ідея проекту «Подорож до мрії»?

Ми, як активна молодь, дуже хотіли позитивних змін у суспільстві. Коли я 2006 року став президентом Спілки громадських організацій людей з інвалідністю Києва, ми почали налагоджувати співпрацю з міжнародними організаціями та донорами, почали докладати зусиль, щоб наші активісти, члени СГОІК зокрема, могли обмінюватися досвідом, стати учасниками міжнародних програм. У Німеччину, наприклад, з’їжджається молодь із Польщі, України, Білорусі, Люксембурга, Угорщини та інших країн. Учасники спілкуються, обмінюються досвідом соціальної роботи з людьми з інвалідністю в різних країнах. Усе це проходить у формі семінарів, зібрань робочих груп. Також під час поїздок є можливість попрактикуватися у володінні мовами, то ж ми відправляємо у подорожі студентів, що вчать іноземні мови, для поліпшення володіння ними. Знання іноземних мов, звичайно, дуже корисне і для активістів громадського руху.

Як саме організовуються поїздки в рамках програми?

По різному. Іноді ми самі виходимо на організаторів таборів, іноді вони запрошують нас. ГО СГОІК знають за кордоном, ми співпрацюємо з різними міжнародними громадськими організаціями, благодійними фондами. Їх представники діляться з нами інформацією про програми або табори, а ми її аналізуємо згідно наших критеріїв. Якщо проект для нас корисний – починаємо співпрацю, добираємо учасників від України.

Олександре, як Ви вважаєте, що дають поїздки за кордон в рамках програми «Подорож до мрії» людям з інвалідністю, які вже здійснили такі поїздки?

Зазвичай, людина, котра вперше виїхала за кордон, переживає культурний шок. Ми намагаємося обирати учасників серед тих людей з інвалідністю, які ніколи не були за кордоном і не бачили, як працює система соціального захисту в інших країнах. Приємним культурним шоком стає для такої людини все, а насамперед,  архітектурна доступність: дороги, транспорт, будівлі – можливість просто відвідати певний заклад без сторонньої допомоги.

Та, як на мене, що найважливіше бачать і засвоюють учасники проекту «Подорож до мрії», то це культуру рівних можливостей та інклюзивне суспільство в дії. Коли поява людини з інвалідністю на вулиці не є дивиною чи її здобутком. Коли суспільство створює максимальні можливості для всіх його членів, але й не припиняє висувати вимоги та не знімає обов’язки з людей з інвалідністю.

Учасники програми «Подорож до мрії» хочуть перейняти, адаптувати та використовувати це вже в умовах України. Такі поїздки для учасників з інвалідністю – серйозний поштовх для продовження громадської діяльності, для подальшої роботи задля позитивних змін в Україні.

Розкажіть, будь ласка, про волонтерів, які супроводжують учасників програми. Що дають такі поїздки саме волонтерам?

Волонтери – це студенти або просто небайдужі громадяни, котрі мають досвід допомоги людям з інвалідністю. Це як звичайні люди, так і ті, хто має інвалідність, але знаходять у собі сили допомагати іншим. У групі всі рівні. Волонтери допомагають учасникам за потреби. Зазвичай це моральна підтримка, тобто – спілкування, супровід, іноді фізична допомога (понести валізу, подолати бар’єр тощо). Це індивідуально, адже у кожної людини – свої особливості. Ми добираємо волонтера залежно від потреб конкретного учасника.

Для волонтерів поїздки за програмою «Подорож до мрії» – це досвід. Якщо це студенти, котрі вчаться на спеціальності «Соціальна робота», то вони отримують практичні знання з реабілітації, соціальної роботи і тощо, вивчають міжнародний досвід на практиці. Часто це підготовка до виконання дипломної роботи. Волонтер-студент може порівняти, зробити дослідження на тему – як проводиться соціальна робота закордоном і в Україні, і – систематизувати отриманий досвід, знання.

Чи є щось таке за кордоном, що Вам хотілося б утілити в Україні?

Насамперед, це свідомість іноземців з інвалідністю. Для них стан здоров’я – лише певний аспект життя, який вони, звісно, враховують, але він не диктує умови життя і поведінку. Вони менше замикаються в собі, легші на підйом, можуть дозволити собі вдвох на візках полетіти крізь усю Європу на екскурсію. Звісно, тут і гроші важливі, і доступність, але сам факт того, що люди можуть просто зірватися з місця і рушити в подорож, незважаючи на фізичні обмеження – надихає значно більше, ніж споконвічне ниття про погані умови життя українців з інвалідністю. Тут головне – бажання. Гроші можна заробити, зі сходами чи бордюрами – звертатися по допомогу, але готовність до змін – це йде зсередини. І цього, на мою думку, нам в Україні бракує найбільше.

Отже, змінювати світ на краще разом, адже тільки від нас самих залежи, те в якому суспільстві нам завтра жити.

Особлива подяка: Керівництву компанії МАУ, а саме С. Фоменку, О. Бідюк , а також  CEO LabsTECH – Ю. Головач за турботу та щиру підтримку.

Автор: Світлана ПАТРА