Життю людей похилого віку притаманні хворобливі стани. В тяжкий для країни період у держави не доходять руки до нас, людей, що стали жертвами тоталітарних репресій та людей з інвалідністю. Часом з’являється зневіра, але, слава Богу, є проекти, що вносять у наше непросте життя промені світла. Один з таких проектів – «Організація дозвілля для колишніх в’язнів концтаборів, військовополонених та жертв націонал-соціалістичного режиму», що реалізується «Спілкою громадських організацій інвалідів Києва» за підтримки фонду «Пам’ять. Відповідальність. Майбутнє».

Як кажуть, «бадьорість духа – бадьорість тіла, бадьорість тіла – радість до діла». От таку радість ми отримали, побувавши на екскурсії в етнографічний комплекс «Українське село».

На прекрасній території серед вікового лісу розташовано парк з етнокомплексом «Українське село». Він має у собі етнографічний музей, що складається із старовинних будинків, що привезені з шести регіонів України. Кожен з них – це музей побуту, відповідно оформлений. Дуже цікаво та корисно було дізнатися, як жили наші предки.

На території є міні зоопарк з тваринами, характерними для українського села, проте є і рідкісні екземпляри тварин і птахів. Є там і хатинки, де проводять майстер-класи народних ремесел (пекарня, гончарня, кузня).

Особливо вразив нас діючий на території храм Святого Великомученика Дмитра Солунського, повністю зроблений з дерева. Незвичайна благодать панувала в ньому, промені сонця, пробиваючись крізь вітражі, заливали своїм світлом весь храм. На хвилинку здалося, ніби дух Божий зійшов з небес. Незабутнє відчуття.

Добра та духотворча атмосфера «Українського села» допомогла нам забути про свої недуги та зовсім не відчувати втоми. Ми забули навіть про те, що пересуваємося з паличками та милицями, раділи свіжому повітрю, красотами території. Нам цікаво було знайомитися з експонатами музею, адже це відчуття краще будь-яких ліків зберігає нервову систему та розвиває мозок людини. Нещодавно вчені відкрили, що клітини людського мозку можуть відновлюватися і множитися у всіх людей похилого віку, що зберегли здатність до навчання та здивування. І головне – ми доторкнулися до одної зі сторінок нашої країни України, а це так важливо – любити свою Батьківщину та відчувати себе її громадянином.

Автор: Індік А. А.