Шановні друзі! Хочемо поділитися з вами листом-відгуком, що ми отримали від клієнтів Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

“Мене звати Анна, я мати  чудових хлопчиків-двійнят – Ігоря та Миколи.  Для нашої родини це довгоочікувані діти, але в наслідок передчасних пологів та ускладнень, які виникли під час пологів обидва мої хлопчики мають діагноз ДЦП (дитячий церебральний параліч). Лікарі не давали жодного шансу на те, що діти виживуть після народження, а коли малята все ж таки вижили, то ми почули страшний діагноз, а також невтішні прогнози на майбутнє. Лікарі вмовляли нас відмовитись від дітей.

Я за освітою медпрацівник і тому усвідомлювала всю складність та непередбачуваність подібних діагнозів, але про відмову від дітей не могло бути й мови! Я не буду описувати, скільки часу ми провели у стінах різних лікарень, скільки операцій та складних курсів лікування пройшли, скільки почули невтішних прогнозів, які ставили хрест на майбутньому, повноцінному житті моїх дітей. Але хлопчики підростали, та радували нас своїми невеликими перемогами!

Мої діти дуже артистичні люблять співати та розповідати вірші, які часто самі і вигадують, прагнуть до спілкування з однолітками, але через обмеженість в рухах (вони не можуть самостійно пересуватись та обслуговувати себе), не мали можливості спілкуватись із здоровими однолітками, в звичайні дитячі садочки нас не брали. В районі, де проживає наша родина, в складі Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) функціонує відділення соціально-медичної реабілітації дітей з дитячим церебральним паралічем, розумово відсталих дітей та дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням психіки (денне перебування). Ми звернулись туди рік тому. У відділенні з дітьми посилено займаються спеціалісти: педагоги та  психолог, логопед, інструктор з лікувальної фізкультури, проводяться сеанси масажу. Мої діти там знайшли таке бажане для них спілкування з однолітками, та навіть ми, батьки особливих дітей, спілкуючись між собою та з працівниками відділення отримуємо підтримку та заряджаємося оптимізмом. Хлопчикам так подобається відвідувати відділення, що вони не дозволяють пропустити жодного дня і за, будь якої, погоди прагнуть бути в колі своїх друзів.

Але перше, що завжди кидалось у очі, коли підходиш до відділення – це пандус! Стан, в якому він перебував навіть складно описати, тому що він був на половину зруйнованим. Облицювальна плитка майже повністю відвалилась, утворились великі ями в яких постійно застрягали колеса від колясок. Я перевожу своїх дітей у візку на 2 місця для двійняток. Самостійно я була не в змозі провести візок з дітьми по пандусу, тому кожен вечір в нашій родині ми обговорювали питання, хто з членів нашої родини наступним ранком буде допомагати мені з коляскою, а хто допомагатиме мені ввечері. Враховуючи те, що і мої батьки, і чоловік працюють, це було дуже незручно, бо комусь з них періодично приходилось запізнюватись на роботу зранку та відпрошуватись раніше ввечері, щоб встигнути забрати дітей з відділення.

Я знаю, що батькам й інших дітей було дуже важко підіймати візки з вже дорослими 10-ти або 14-ти літніми дітьми по пандусу. Керівництво центру та ми з батьками дітей-інвалідів  неодноразово підіймали питання щодо ремонту пандуса, писали листи у різні організації, звертались до депутатів, але жодного разу нас не почули. Ми з батьківським комітетом навіть хотіли відремонтувати пандус власним коштом, але сума на ремонт виявилась занадто велика, щоб ми змогли її  самотужки зібрати.

Тому, коли одного весняного ранку, відвозячи дітей до відділення, я побачила, що почались ремонтні роботи по відновленню пандусу моєму здивуванню та радості не було меж!!! Ми з нетерпінням чекали на закінчення ремонтних робіт, щоб мати змогу користуватися вже оновленим підйомом!

Пандус не тільки було відремонтовано та відновлено, його було дещо модифіковано. За рахунок того, що поверхня похилої частини була подовжена, кут нахилу зменшився, а це дало змогу докладати менше зусиль при підйомі важких та незручних інвалідних візків по поверхні. Це дуже суттєва перевага нового пандусу, тому що коляски доводиться привозити в основному матерям та бабусям дітей-вихованців відділення. Покриття пандусу зроблено з якісної плитки з рифльованою поверхнею, яка запобігає ковзанню, сподіваюсь, що взимку при підйомі та спуску візків з дітьми, ми будемо відчувати себе безпечно та зручно. Мене дуже порадували нові міцні металеві поручні, які встановлено на двох рівнях – для дітей та дорослих. Також з’явились нові широкі та зручні сходи і тепер діти, які  пересуваються самостійно, можуть з легкістю та абсолютно безпечно підійматись та спускатись ними!

Завдяки тому, що відновлений пандус став зручним та безпечним, я абсолютно самостійно можу везти по ньому візок з  двома дітьми! Тепер не має потреби, щоб хтось із членів моєї родини супроводжував мене кожен ранок та вечір! Моїм дітям також подобається пандус тому що він не тільки зручний, а ще й має дуже гарний вигляд!

Від себе, своєї родини та дітей, хочу висловити Вам глибоку материнську вдячність за відбудову пандусу!”

Пандус було відремонтовано в рамках реалізації проекту “Забезпечення права на доступне середовище людей з особливими потребами”, що реалізується Спілкою громадських організацій інвалідів Києва за підтримки  фонду “World Jewish Relief “.

Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) обслуговує 1413 людей. Крім них 21 дитина відвідує  відділення соціально-медичної реабілітації дітей з дитячим церебральним паралічем, розумово відсталих дітей та дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням психіки (денне перебування). 

Об’єднавшись, ми зможемо більше! Давайте змінювати світ на краще!