Марія – молода дівчина, що пересувається на візку. Вона говорить, що жити, коли тобі важко елементарно дістатися туди, куди потрібно – дуже непросто. Ще більше докучав той факт, що якщо ти хочеш відвідати певні навчальні чи розважальні заклади, то це перетворювалось на проблему. Постійно потрібно просити у когось про допомогу, змушувати близьких змінювати власні плани. Марія часто відмовлялася від зустрічі з друзями та інших прогулянок на вулиці. Їй не хотілося бути тягарем та створювати незручності для власної родини.

Багато часу дівчина проводила вдома.  За допомогою комп’ютера та інтернету можна було відчути себе вільною, незалежною. Все було доступне та ніхто не знав про інвалідність.

 Але в Марії була мрія. Як і кожній жінці, їй дуже хочеться жити повноцінним життям. Мати родину, люблячого чоловіка, дітей. Вона прагнула мати можливість звичайної щоденної діяльності – ходити в магазини, кінотеатри, на зустрічі з друзями, на роботу. Марія мріяла бути самореалізованою особистістю. На жаль, довгий період часу, більша частина бажань так і залишалися мріями. І з цим миритися було зовсім нелегко.

Та одного дня Марія вирішила змінити своє життя. І вперше відвідала психолога в Центрі у справах сім`ї та жінок Деснянського району міста Києва. Також почала брати участь в програмі «Самореалізація: шляхи до успіху». Програма самореалізації знайшла настільки сильний відгук у душі красуні, що захотілося й надалі працювати над собою, над своїми вміннями, навичками, можливостями, переконаннями.

Але її дорога до мрії була дуже складною. По дорозі до Центру її чекав низькополий тролейбус, який ставав занадто далеко від бордюру та зупинки. Марії потрібно було просити когось про допомогу, щоб вийти з транспортного засобу. Далі – пішохідний перехід без занижених бордюрів. А біля входу в Центр – ще й сходинки. Кожен візит до Центру був подібний на смугу перешкод. Але дівчина мала сильне та чітке бажання змінити власне життя, вона йшла до своєї мрії.

 Одного дня шлях до її  мрії став зручнішим. Після канікул, Марія їхала до центру. Був прекрасний літній ранок. Як і раніше, здолавши десяток не пристосованих до потреб маломобільних громадян бордюрів, дівчина поспішала на заняття. В голові промайнула думка: «Ось, ще остання найважча перешкода, сходинки які ведуть в центр і я вже на заняттях серед друзів». Підійшовши до центру Марія побачила пандус на вході. «Це щось неймовірне!» – подумала вона – «Це не сон? Невже я сама без зайвої допомоги зможу заходити в Центр?» Це була реальність. Новенький пандус виблискував переливаючись в райдужних промінцях сонця. Тепер так легко стало потрапляти до місця, яке стало таким значущим для Марії.

«Тепер все по-іншому. Я стала іншою. Я знаю що я хочу та як це зробити. Також я підготувала резюме та намагаюся знайти роботу. Я знаю, що мої мрії здійсняться та моє життя зміниться. І пандус – це знак, що я на правильному шляху. Дякую всім людям, що його створили!»

Пандус у Центрі у справах сім`ї та жінок Деснянського району міста Києва побудовано в рамках реалізації проекту «Забезпечення права на доступне середовище в місті Києві» за підтримки фонду «World Jewish Relief».

В рамках реалізації проекту, було створено доступність та побудовано або реконструйовано пандуси в 13 об’єктах соціального призначення відповідно до потреб людей з інвалідністю. Як результат – біля 66 тисячі (65 994) людей з інвалідністю міста Києва отримали можливість безперешкодного доступу об’єктів соціального призначення. 175 560 людей, що мають труднощі в пересуванн, і також отримали можливість безперешкодного доступу об’єктів соціального призначення.

Об’єднавшись, ми зможемо більше. Давайте змінювати світ на краще!

P.S. На цих фото можна побачити, як змінився рівень доступності центру:

ДО…

та ПІСЛЯ!