“Самостійне життя людей з особливими потребами. Стан та перспективи розвитку”

Завершився проект «Право на самостійне життя людей з інвалідністю. Позитивний досвід» який реалізувався протягом 2010-2011 років «Спілкою громадських організацій інвалідів Києва» за фінансової підтримки «Disability rights fund». Підсумком проекту стала прес конференція «Самостійне життя людей з особливими потребами. Стан та перспективи розвитку».

Завершився проект «Право на самостійне життя людей з інвалідністю. Позитивний досвід» який реалізувався протягом 2010-2011 років «Спілкою громадських організацій інвалідів Києва» за фінансової підтримки «Disability rights fund». Підсумком проекту стала прес конференція «Самостійне життя людей з особливими потребами. Стан та перспективи розвитку».

Завершився проект «Право на самостійне життя людей з інвалідністю. Позитивний досвід» який реалізувався протягом 2010-2011 років «Спілкою громадських організацій інвалідів Києва» за фінансової підтримки «Disability rights fund». Підсумком проекту стала прес конференція «Самостійне життя людей з особливими потребами. Стан та перспективи розвитку».

“Українське суспільство ще не готове прийняти людину з особливими потребами як рівну. А сама людина з інвалідністю також не завжди прагне стати частиною соціуму. Турбота держави про інвалідів зводиться до соціального забезпечення, надання матеріальної та гуманітарної допомоги чи якоїсь субсидії. І це розвиває певну негативну споживацьку позицію”, – сказав президент “Спілки громадських організацій інвалідів Києва” Олександр Ворона.

При цьому, за його словами, ми маємо й інший досвід. “Є досвід державних та громадських організацій, які зрозуміли, що піднімати якість та рівень життя інвалідів можна іншими методами – сприяти їхній самореалізації, професіоналізму, становленню як особистості”, – стверджує О.Ворона.

Учасники прес-конференції розповіли про свою участь у проекті “Право на самостійне життя людей з інвалідністю. Позитивний досвід”, який впродовж двох років реалізовувався в Україні за ініціативи “Спілки громадських організацій інвалідів Києва” та фінансової підтримки американського фонду “Disability rights fund”.

Своїм досвідом роботи з людьми, які мають вади розвитку, розповіли голова ВГО “Коаліція захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю” Раїса Кравченко та президент Всеукраїнської молодіжної громадської організації інвалідів з вадами зору “Генерація успішної дії” Геннадій Євсев’єв.

За словами Р.Кравченко, у Києві успішно працює спеціальний міні-гуртожиток для інвалідів з розумовою відсталістю: “Нині тут перебуває 16 осіб, які оточені атмосферою сімейного затишку. Вони можуть навчатися, працювати та відпочивати, причому під постійним соціальним супроводом”.

Г.Євсев’єв поділився досвідом організації туристичних походів, у яких беруть участь незрячі люди у супроводі студентів-волонтерів. “Такі спільні акції змушують цілком здорову молодь по-іншому дивитися на світ, а незрячі відкривають самих себе з іншого боку”, – розповідає він.

На думку головного спеціаліста Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Лариси Остролуцької, є багато форм роботи із людьми з особливими потребами, спрямованих на розкриття їхніх потенційних можливостей. З цього приводу вона пригадала Київський міський фестиваль творчості дітей та молоді із функціональними обмеженнями “Повіримо у себе”, який незабаром пройде вже 20-ий раз.

“Це один із прикладів того, як можна змусити повірити у себе не тільки кожного із півтори тисячі учасників фестивалю, а й їхніх батьків відчути гордість за своїх дітей”, – вважає вона.

“В Україні справді є чимало прикладів успішної роботи. Але ці позитивні практики існують як громадські ініціативи, як експеримент, і поки що не набули розповсюдження на території всієї України”, – констатувала виконавчий директор ВГСПО “Національна Асамблея інвалідів України” Наталія Скрипка.

Вона нагадала, що наша держава ратифікувала Конвенцію ООН про права інвалідів, яка повинна стати дороговказом для влади, держави та суспільства у ставленні до людей із особливими потребами та у вирішенні усіх їхніх проблем.

 

Наталія Андрусенко, КИЇВ. 26 серпня 2011 року.

Детальніше: http://presscenter.ukrinform.ua/presscenter-3784.html

“Українське суспільство ще не готове прийняти людину з особливими потребами як рівну. А сама людина з інвалідністю також не завжди прагне стати частиною соціуму. Турбота держави про інвалідів зводиться до соціального забезпечення, надання матеріальної та гуманітарної допомоги чи якоїсь субсидії. І це розвиває певну негативну споживацьку позицію”, – сказав президент “Спілки громадських організацій інвалідів Києва” Олександр Ворона.

При цьому, за його словами, ми маємо й інший досвід. “Є досвід державних та громадських організацій, які зрозуміли, що піднімати якість та рівень життя інвалідів можна іншими методами – сприяти їхній самореалізації, професіоналізму, становленню як особистості”, – стверджує О.Ворона.

Учасники прес-конференції розповіли про свою участь у проекті “Право на самостійне життя людей з інвалідністю. Позитивний досвід”, який впродовж двох років реалізовувався в Україні за ініціативи “Спілки громадських організацій інвалідів Києва” та фінансової підтримки американського фонду “Disability rights fund”.

Своїм досвідом роботи з людьми, які мають вади розвитку, розповіли голова ВГО “Коаліція захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю” Раїса Кравченко та президент Всеукраїнської молодіжної громадської організації інвалідів з вадами зору “Генерація успішної дії” Геннадій Євсев’єв.

За словами Р.Кравченко, у Києві успішно працює спеціальний міні-гуртожиток для інвалідів з розумовою відсталістю: “Нині тут перебуває 16 осіб, які оточені атмосферою сімейного затишку. Вони можуть навчатися, працювати та відпочивати, причому під постійним соціальним супроводом”.

Г.Євсев’єв поділився досвідом організації туристичних походів, у яких беруть участь незрячі люди у супроводі студентів-волонтерів. “Такі спільні акції змушують цілком здорову молодь по-іншому дивитися на світ, а незрячі відкривають самих себе з іншого боку”, – розповідає він.

На думку головного спеціаліста Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Лариси Остролуцької, є багато форм роботи із людьми з особливими потребами, спрямованих на розкриття їхніх потенційних можливостей. З цього приводу вона пригадала Київський міський фестиваль творчості дітей та молоді із функціональними обмеженнями “Повіримо у себе”, який незабаром пройде вже 20-ий раз.

“Це один із прикладів того, як можна змусити повірити у себе не тільки кожного із півтори тисячі учасників фестивалю, а й їхніх батьків відчути гордість за своїх дітей”, – вважає вона.

“В Україні справді є чимало прикладів успішної роботи. Але ці позитивні практики існують як громадські ініціативи, як експеримент, і поки що не набули розповсюдження на території всієї України”, – констатувала виконавчий директор ВГСПО “Національна Асамблея інвалідів України” Наталія Скрипка.

Вона нагадала, що наша держава ратифікувала Конвенцію ООН про права інвалідів, яка повинна стати дороговказом для влади, держави та суспільства у ставленні до людей із особливими потребами та у вирішенні усіх їхніх проблем.

Наталія Андрусенко, КИЇВ. 26 серпня 2011 року.

Детальніше: http://presscenter.ukrinform.ua/presscenter-3784.html

“Українське суспільство ще не готове прийняти людину з особливими потребами як рівну. А сама людина з інвалідністю також не завжди прагне стати частиною соціуму. Турбота держави про інвалідів зводиться до соціального забезпечення, надання матеріальної та гуманітарної допомоги чи якоїсь субсидії. І це розвиває певну негативну споживацьку позицію”, – сказав президент “Спілки громадських організацій інвалідів Києва” Олександр Ворона.

При цьому, за його словами, ми маємо й інший досвід. “Є досвід державних та громадських організацій, які зрозуміли, що піднімати якість та рівень життя інвалідів можна іншими методами – сприяти їхній самореалізації, професіоналізму, становленню як особистості”, – стверджує О.Ворона.

Учасники прес-конференції розповіли про свою участь у проекті “Право на самостійне життя людей з інвалідністю. Позитивний досвід”, який впродовж двох років реалізовувався в Україні за ініціативи “Спілки громадських організацій інвалідів Києва” та фінансової підтримки американського фонду “Disability rights fund”.

Своїм досвідом роботи з людьми, які мають вади розвитку, розповіли голова ВГО “Коаліція захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю” Раїса Кравченко та президент Всеукраїнської молодіжної громадської організації інвалідів з вадами зору “Генерація успішної дії” Геннадій Євсев’єв.

За словами Р.Кравченко, у Києві успішно працює спеціальний міні-гуртожиток для інвалідів з розумовою відсталістю: “Нині тут перебуває 16 осіб, які оточені атмосферою сімейного затишку. Вони можуть навчатися, працювати та відпочивати, причому під постійним соціальним супроводом”.

Г.Євсев’єв поділився досвідом організації туристичних походів, у яких беруть участь незрячі люди у супроводі студентів-волонтерів. “Такі спільні акції змушують цілком здорову молодь по-іншому дивитися на світ, а незрячі відкривають самих себе з іншого боку”, – розповідає він.

На думку головного спеціаліста Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Лариси Остролуцької, є багато форм роботи із людьми з особливими потребами, спрямованих на розкриття їхніх потенційних можливостей. З цього приводу вона пригадала Київський міський фестиваль творчості дітей та молоді із функціональними обмеженнями “Повіримо у себе”, який незабаром пройде вже 20-ий раз.

“Це один із прикладів того, як можна змусити повірити у себе не тільки кожного із півтори тисячі учасників фестивалю, а й їхніх батьків відчути гордість за своїх дітей”, – вважає вона.

“В Україні справді є чимало прикладів успішної роботи. Але ці позитивні практики існують як громадські ініціативи, як експеримент, і поки що не набули розповсюдження на території всієї України”, – констатувала виконавчий директор ВГСПО “Національна Асамблея інвалідів України” Наталія Скрипка.

Вона нагадала, що наша держава ратифікувала Конвенцію ООН про права інвалідів, яка повинна стати дороговказом для влади, держави та суспільства у ставленні до людей із особливими потребами та у вирішенні усіх їхніх проблем.

Наталія Андрусенко, КИЇВ. 26 серпня 2011 року.

Детальніше: http://presscenter.ukrinform.ua/presscenter-3784.html