Бувають у житті зустрічі, які залишають у пам’яті глибокий слід, змушують думки не раз повертатися до них, аби знову обміркувати почуте, розібратися в переживаннях і почуттях, які назавжди оселилися в душі.

Саме такою була для мене зустріч із дивовижною людиною на ім’я Маркус Шульц – зустріч, про яку я мріяв і яка збулася завдяки сприянню VIRUS Music і Спілки громадських організацій інвалідів Києва.

Незабутні враження, коли стоїш біля гримерки, за стіною – він, і вас розділяє лише декілька хвилин і тонкі двері.

За мить двері відкриваються… Виходить Маркус, простягає руку і з усмішкою каже: «Привіт, як справи? Я Маркус, як тебе звати? Як життя?» Я відповідаю покрученою англійською: «Дякую, все супер! Я безмежно вдячний Вам, що зробили мою мрію реальністю! Дякую, що даруєте нам свою музику і наповнюєте серця слухачів позитивними емоціями…»

Ще вчора я не міг уявити, що незабаром потисну руку кращому діджею транс-музики.

Тільки зараз я розумію: мрії збуваються. Головне – прагнути цього й вірити в диво.

Руслан Чумак

[nggallery id=91]